ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Ранній вік - унікальний період у розпитку дитини, який відріз­няється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий темп фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостері­гається такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсив­ного розвитку її мовлення, рухів, інтелекту.

Інтенсивний теми розвитку пов'язаний зі швидким підвищен­ням працездатності організму малюка. Одночасно дитину раннього віку характеризує недостатня витривалість нервової системи. Чим меншою є дитина, тим коротшим с час її неспання і довшим є сон упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у дитина втомлю­ється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке до­тримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопо­чуття дитини.

Незрілість внутрішніх систем у поєднанні з інтенсивним розви­тком роблять організм малюка вразливим, він часто хворіє. Завдан­ням дорослих є охорона здоров'я дитини, зміцнення організму: гігі­єнічний догляд, раціональне харчування, прогулянки, загартуван­ня за допомогою води і повітря, масаж, гімнастика, забезпечення оптимальної рухової активності.

Для дітей раннього віку характерним є тісний взаємозв'язок між фізичним і психічним розвитком. Фізично міцний малюк діяльний, бадьорий, активно сприймає навколишнє середовище.

Діти раннього віку мають нестійкий емоційний стан.

Підвищена збудженість підкоркових відділів і слабкість регу­люючої функції кори головного мозку призводять до того, що відпо­відні реакції дітей на різноманітні зовнішні збудники супроводжу­ються яскравими емоціями. Незначні відхилення в режимі дня (не поклали своєчасно спати), неправильна організація пестити (де­фіцит спілкування з дорослими таін.), перебування поблизу інших дітей призводить до змін у настрою малюків: одні збуджуються, ін­ші - пригнічуються. Малюкам легко передається настрій дорос­лого, а також інших дітей. Вони чутливо сприймають ставлення до себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборо­ни. Раннє формування позитивних емоцій, тісний емоційний кон­такт, який встановлюється між дитиною і дорослим із перших мі­сяців життя, є базою для своєчасного та успішного становлення осо­бистості дитини.

Якщо діти у цьому віці починають плакати, то вони вже нічого не бачать, почують, хаотично рухають руками і ногами. Якщо почи­нають сміятися, то підскакують, плескають у долоні. Захоплюючись повзанням або безладною біганиною, малюки зазвичай самі не в змо­зі зупинитися, вони потребують допомоги дорослого. Почувши забо­рону, вони не можуть відразу перервати свою діяльність їм необ­хідний певний час, щоб перевести свою увагу на щось інше.

Діти потребують руху, тому необхідно створити умови для задо­волення їхніх рухів. Перш за все потребується одяг, що не затримує рухів. У приміщенні повинен бути простір для вільного пересування, а отже, необхідно правильно розставити меблі та розмістити іграш­ки. Потреба дітей в активних рухах задовольняється за умов педа­гогічно правильної організації прогулянки в різні пори року.

Діти втомлюються, виконуючи багаторазово одноманітні рухи, не можуть довго займатися з однією іграшкою. Тому необхідно за­безпечити їм зміну видів діяльності - обмеження в активних різно­манітних рухах перешкоджає фізичному розвитку малюків, знижує їхню пізнавальну активність, самостійність та ініціативність.

Уміння, які опановують діти, взаємопов'язані. Початок формуван­ня органів чуття, перш за все зору і слуху, відіграє важливу роль у роз­витку рухів руки, повзання і ходьби, а без своєчасного розвитку руки неможливим є подальший розвиток предметної діяльності тощо.

Розвиток мовлення пов'язаний із розвитком рухової сфери ді­тей. Дрібні рухи пальців рук стимулююче впливають на формуван­ня розмовного центру.

Діти раннього віку легко навчаються. їхнє навчання передба­чає розвиток зорового і слухового сприйняття, мовлення (пасивного й активного), основних рухів, рухів руки, взаємодії з близькими до­рослими і дітьми.

Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку має ве­ликі компенсаторні можливості. Якщо дії дорослого мають ціле­спрямований характер (навчання), то малюки можуть досягти ви­сокого рівня розвитку здібностей, які самостійно сформувати вони не зможуть.

Одночасно для дітей раннього віку характерною є нестійкість сформованих умінь. Через це в роботі з дітьми передбачаються по­вторення занять, закріплення матеріалу в самостійній діяльності.

Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам'ятову­вати, якщо їм це нецікаво. На заняттях із дітьми раннього віку ви­користовується метод появи зненацька і зникнення предмета, сюрп­ризні моменти. Тривалість занять залежить не тільки від віку дітей, рівня їхнього розвитку, але й від тину занять, його змісту.

Діти раннього віку легко відволікаються, реагують на сторонні розмови, пересування групою тощо.

Необхідно враховувати, що відповідні реакції дітей с відстро­ченими, тому під час проведення заняття не слід вимагати від них швидкої відповіді, зміни рухів.

Успішність розвитку і виховання дітей раннього віку залежить від таких умов:

дотримання режиму, який відповідає віковим та індивідуаль­ним особливостям;

систематичне проведення занять, розваг, свят;

педагогічно-правильне керівництво самостійною діяльністю;

створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера, стійкий емоційно-позитивний настрій дітей; емоційно-збагачене спілкування з кожним;

педагогічна майстерність вихователів та їхня любов до кожно­го малюка.

Що повинна вміти дитина у віці 1, 2, 3 роки?

Кожна дитина – це індивідуальність, зі своїм темпом розвитку та зі своїми досягненнями і поразками. Звичайно, кожній мамі хочеться, щоб її дитина якомога швидше сіла, почала повзати, ходити, розмовляти, розрізняти кольори та інше. Особливо, якщо у знайомої дитина такого ж віку, як і її малюк, а вміє вже значно більше. Не потрібно поспішати, дитина поступово з усім впорається, можливо, трохи пізніше, ніж інші діти.

Але все ж існують певні критерії розвитку дітей, на які можна орієнтуватися.

Приблизно в рік дитина може:

Гра:

·         полюбляє, коли її лоскочуть, гратися в хованки;

·         намагається наслідувати за дорослим рухи у віршиках-потішках (плескає в долоні);

·         виконує маніпулятивні дії з іграшками (трясе, стукає, кидає, крутить);

·         шукає іграшку, яка захована на очах дитини (під ковдрою, хустинкою).

Соціально-емоційна сфера:

·         насторожено ставиться до незнайомих дорослих;

·         плаче, коли мама залишає її;

·         реагує у відповідь на висловлювання дорослого (посміхається, киває головою, плескає в долоні, лепече тощо);

·         дає, приносить дорослому книгу, дивлячись на дорослого, якщо хоче послухати казку;

·         разом із дорослим спостерігає за явищами, діями (дивиться туди, куди дивиться дорослий, переводить погляд з дорослого на іграшку);

·         вказує на щось дорослому і спостерігає за його реакцією, чекає від нього відповіді.

Мовлення:

·         продовжує користуватися лепетом, граючись з іграшками, привертаючи увагу дорослого, відповідаючи на звернення дорослого;

·         користується першими словами «мама», «папа», «дай»;

·         виконує прості прохання дорослого (показує пальчиком «Де мама?», «Дай іграшку», «Обніми тата»);

·         користується жестом «ні», щоб висловити відмову, махає «пока»;

·         дивиться на дорослого, намагається повторювати прості слова за дорослим;

·         користується вказівним жестом, щоб привернути увагу дорослого;

·         розуміє прості інструкції (наприклад, «дай», «кидай», «плескай»).

У два роки дитина

Гра:

·         з елементами сюжету: катати машинки по доріжкам, саджати до них пасажирів, ставити у гараж тощо;

·         годувати ляльку, розчісувати, класти спати;

·         запрошувати дорослого у свою гру;

·         грати з піском: наповнювати форми, ліпити паски;

·         дотримуватись черги у грі з дорослим (наприклад, будувати вежу з кубиків);

·         може розкласти предмети двох кольорів у ємності , відповідні за кольором;

·         котить машинку, м’ячик дорослому, чекає його назад;

·         малює, може повторити за дорослим прості рухи (поставити крапку, провести лінію);

·         наслідує за дорослим дії у грі;

·         спостерігає, як дорослий грає з новою іграшкою, може повторити дії за дорослим.

Соціально-емоційна сфера:

·         радіє, коли мама/тато повертаються додому;

·         запрошує дорослого приєднатись до своєї гри (котити один одному м'ячик, машинки, грати з піском, малювати тощо);

·         розділяє власний успіх з дорослим;

·         посміхається, переводить погляд на дорослого, очікуючи заохочення;

·         просить допомоги, приносячи предмет дорослому;

·         може слухати розповідь з простим сюжетом, розглядаючи картинки у книзі;

·         на прохання дорослого може показати частини тіла та знайомі картинки у книжці;

·         повторює прості рухи за дорослим у віршиках, танцях;

·         спостерігаючи за грою інших дітей, підключається у паралельну гру;

·         у спілкуванні з дітьми застосовує жести та прості слова.

Мовлення:

·         користується словами, може поєднати їх у словосполучення («Мама дай», «Тато відкрий»);

·         може імітувати звуки тварин;

·         може покликати маму;

·         коли запитують «Де» і називають ім’я малюка – показує на себе;

·         може виконати складне прохання дорослого («Принеси червоне відерце», «Дай синій м'ячик»);

·         користується жестами та промовляє слова вітання/прощання;

·         намагається повторювати за дорослим нові слова.

Самообслуговування:

·         самостійно їсть ложкою, може пити з чашки;

·         може показати дорослому, що хоче скористатись горщиком;

·         може зняти розстебнуту куртку, може одягти шапочку.

У три роки дитина

Гра:

·         намагається проявляти ініціативу у грі;

·         виконує певну роль (під час гри вона може бути «мама», «лікар»);

·         розуміє, яка її роль у грі;

·         фантазує у грі (введення казкового персонажа);

·         наслідує інших дітей чи дорослих (в будь-яких іграх);

·         дотримується правил у активних іграх;

·         складає з кубиків будинок, паркан, машину, місток (дивлячись на еталон, зображення в книжці, за мовною інструкцією, за задумом).

Соціально-емоційна сфера:

·         дитина радіє схваленню;

·         проявляє ініціативу, самостійність в діях;

·         відчуває радість, коли вдалось щось здійснити, чогось досягти;

·         виявляє почуття гордості за себе («краще за всіх бігаю»), за батьків («тато найсильніший», «мама найкрасивіша»);

·         допитлива;

·         володіє невербальними засобами емоційного контакту: власні почуття виявляє поглядом, мімікою, жестами, виразними рухами;

·         описує словами власні емоційні стани: «сміюся», «боюся», «замерз».

Мовлення:

·         використовує складні речення для спілкування;

·         застосовує різні слова, щоб описати власні бажання, почуття, враження;

·         висловлюється простими, граматично оформленими фразами;

·         коментує власні дії;

·         ставить питання пізнавального характеру: «Де?», «Куди?», «Чому?», «Коли?» та інші;

·         правильно відтворює почуті від дорослих незнайомі слова, фрази;

·         легко розучує вірші, пісеньки, може переказати казку або її частину;

·         значну кількість звуків вимовляє вірно (голосні і прості приголосні);

·         може казати «дякую», а також слова привітання, прощання.

Самообслуговування:

·         одягається та роздягається самостійно, з певною допомогою батьків;

·         знає, для чого потрібні певні предмети, де вони знаходяться;

·         виконує доручення з декількох дій (віднеси, постав, принеси);

·         може самостійно вимити руки з милом, вмитися, скористатися рушником;

·         користується носовою хусткою;

·         контролює власні фізіологічні потреби;

·         їсть акуратно.

Якщо Ви відчуваєте, що Вас щось турбує у тому, як Ваша дитина набуває нові слова, грає з Вами, спілкується, розуміє Вас, то необхідно звернутися до спеціалістів якомога раніше. Спеціалісти медичного центру педіатрії розвитку «Особливі» проведуть комплексну діагностику для визначення труднощів в здобутті навичок та нададуть детальні рекомендації щодо гармонійного розвитку дитини.

Неслухняна дитина: секрети спілкування

Батькам важко знаходити спільну мову з неслухняними та впертими дітьми. Навіть найпростіші повсякденні справи, на кшталт купання або прийому їжі, стають складним випробуванням. У більшості випадків батьки самі несвідомо провокують таку поведінку, піддаючись на істерики дітей. Кращий спосіб справитися з неслухняною дитиною – показати їй, що її хитрощі не працюють. Разом з тим необхідно відзначати моменти, коли дитина поводиться добре.

Особливості характеру впертих дітей

Далеко не кожну дитину, яка проявляє свавілля й упертість у поведінці, можна назвати неслухняною. Перш ніж вживати виховних заходів, важливо зрозуміти причину неслухняності. Можливо, така поведінка – результат вікової кризи або дитина намагається відстояти свою позицію, домогтися більше свободи в прийнятті рішень і дещо послабити батьківський контроль.

Діти з великою силою волі можуть бути надзвичайно розумними та творчими. Вони ставлять багато запитань, що нерідко сприймається батьками як бунт. Вони завжди мають власну думку з різних питань і відстоюють свої позиції. Цілком можливо, що в такому випадку не можна «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування.

Неслухняну й уперту дитину можна впізнати за такими ознаками:

·         У неї є стійка потреба в тому, щоб бути почутою й визнаною. Тому вона всіма можливими способами намагається привернути до себе увагу.

·         Вона наполегливо відстоює свою самостійність.

·         Вона віддана тому, що любить.

·         У неслухняних дітей істерики відбуваються частіше, ніж звичайно.

·         Дитина любить командувати й займає лідерську позицію в колективі.

Батькам непросто справлятися з дітьми, що володіють великою силою волі, але не все так безнадійно. Дослідження показали, що діти, схильні порушувати правила та ставити під сумнів загальноприйняті норми, часто досягають великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Вони не схильні піддаватися поганому впливу однолітків.

Психологія неслухняності: як зрозуміти дитину з розвиненою силою волі

Якщо ви за вдачею рішуча особистість, швидше за все, ви хочете бачити цю рису характеру й у своїй дитині. Проблема в тому, що відрізнити рішучість від неслухняності складно. Отже, в чому ж різниця?

Словники визначають рішучість як «завзятість у досягненні мети». Непослух можна визначити як «рішучість діяти певним способом». Іншими словами, дитина відмовляється міняти свою точку зору, поведінку або дії, попри на те, що її змушують це зробити.

Непослух у дитини може бути спадковим або набутим. Можливо, саме ви провокуєте її на непослух. У будь-якому випадку, можна змінити поведінку дитини в кращу сторону.

Як поводитися з неслухняною дитиною

Можливо, ваша дитина відмовляється лягати спати або кидає ложку на підлогу, коли ви намагаєтеся її погодувати. Або вона вперто надягає один і той же одяг щодня, не бажаючи поступитися. Пропонуємо 10 ефективних порад психологів, які допоможуть упоратися з подібною поведінкою.

Порада № 1. Слухайте й не сперечайтеся

Спілкування – це двосторонній процес. Якщо ви хочете, щоб ваша вперта дитина слухала вас – спочатку вислухайте її. У дітей із сильною волею зазвичай бувають стійкі переконання та схильність сперечатися. Вони стають некерованими, коли відчувають, що їх не чують. Дитина наполягає на своєму – значить, уважно вислухайте її й відкрито поговоріть з нею про те, що її турбує. Це повинно допомогти. Щоб відкрито поговорити з дитиною, підійдіть до неї збоку, а не обличчям до обличчя. Говоріть неголосно та спокійно.

Порада № 2. Зберігайте зв'язок з дитиною, не змушуйте її підкорятися

Коли ви змушуєте дитину зробити щось, вона, швидше за все, буде бунтувати та зробить усе можливе, щоб не виконувати вашу вказівку. Така поведінка часто зустрічається в неслухняних дітей. Опір виникає інстинктивно й зустрічається не тільки в дітей. Щоб цього уникнути, зберігайте зв'язок із дитиною.

Наприклад, якщо дитина наполягає на тому, щоб дивитися телевізор замість того, щоб лягати спати, змушувати її марно. Коли ви показуєте, що вам не все одно, дитина, швидше за все, буде наполягати на своєму. Діти, що зберігають зв'язок зі своїми батьками, хочуть співпрацювати. Близький зв'язок з неслухняною дитиною допоможе вам упоратися з її поведінкою. Перший крок до цього ви можете зробити вже сьогодні – просто обійміть свого малюка!

Порада № 3. Завжди давайте дитині вибір

У дітей є своя думка з багатьох питань, і їм не подобається, коли їм кажуть, що робити. Якщо ви скажете своєму 4-річному малюку, що о 21 годині йому потрібно лягати спати, він, швидше за все, відмовиться це робити. Дайте дитині вибір замість вказівок. Замість того, щоб змушувати її йти спати, запропонуйте вибрати, яку казку разом почитати перед сном.

Дитина може продовжувати наполягати на своєму та сказати: «Я не ляжу в ліжко!» У такому випадку зберігайте спокій і скажіть: «Ні, ти не вибрала». Повторюйте це стільки разів, скільки буде потрібно, та як можна спокійніше. Коли це буде виглядати, як зіпсована платівка, дитина, швидше за все, поступиться.

Занадто багато варіантів вибору – теж не дуже добре. Наприклад, якщо ви запропонуєте дитині дістати з шафи одяг, в якому вона хоче піти на прогулянку, вона розгубиться. Замість цього краще запропонувати вибрати один з 2-3 варіантів.

Порада № 4. Завжди зберігайте спокій

Якщо кричати на неслухняну дитину, то нормальне спілкування перетвориться на змагання, хто кого перекричить. Дитина може розцінити ваше підвищення голосу як заклик до словесного поєдинку, і це тільки погіршить ситуацію. Візьміть ініціативу в розмові у свої руки й дайте дитині зрозуміти, що їй необхідно поводитися в рамках пристойності.

Зберігайте спокій усіма можливими способами: медитуйте, виконуйте дихальні вправи або слухайте заспокійливу музику. Вмикайте її вдома, щоб дитина теж могла чути.

Порада № 5. Поважайте дитину

Якщо ви хочете, щоб малюк поважав вас і вашу думку, вам потрібно поважати і його. Якщо змушувати дитину діяти певним чином, ви втратите свій авторитет в її очах. Є кілька способів проявити повагу до дитини:

·         Обговорювати разом рішення, а не наполягати на тому, щоб вона виконувала вказівки.

·         Встановлювати розумні правила для всіх дітей і не трактувати їх кожен раз так, як вам зручніше.

·         Співчувати дитині, ніколи не ставитися зневажливо до її почуттів та ідей.

·         Дозволяти дитині самостійно робити те, що в її силах, уникати спокуси робити щось за неї. Цим ви висловлюєте свою довіру.

·         Пояснюйте дитині сенс своїх слів і виконуйте обіцянки.

Показуйте дитині приклад гарної поведінки, адже вона постійно за вами спостерігає. Це золоте правило, яке батьки повинні неухильно виконувати.

Порада № 6. Потоваришуйте з дитиною

Неслухняні діти або діти з сильною волею надзвичайно чутливі до того, як ви з ними поводитеся. Тому завжди стежте за тоном свого голосу, жестами й за тим, що ви говорите. Коли дитині з вами некомфортно, вона робить усе, щоб захистити себе: бунтує, сперечається або проявляє агресію.

Якщо змінити своє ставлення до дитини, вона буде по-іншому реагувати на ваші слова. Замість того, щоб вказувати, що потрібно робити, будьте з малюком на рівних.

Використовуйте фрази на кшталт «Давай спробуємо...», «Як щодо?..» замість «Я хочу, щоб ти...»

Використовуйте веселі заняття, щоб мотивувати дитину зробити що-небудь. Наприклад, якщо ви хочете, щоб вона прибрала за собою іграшки, почніть самі це робити, а дитину призначте своїм «головним помічником». Можна також влаштувати змагання на час, хто швидше прибере іграшки. Пам'ятайте, що головна мета всіх цих дій – стати кращим другом своїй дитині.

Порада № 7. Шукайте компроміси

Іноді краще домовитися та знайти компроміс. Часто діти поводяться зухвало, коли не можуть отримати те, чого хочуть. Поставте дитині кілька запитань: «Що тебе турбує?», «Що трапилося?», «Ти чогось хочеш?», щоб вона розповіла про це. Вона побачить, що ви поважаєте її потреби та берете їх до уваги.

Якщо ви домовляєтеся з дитиною, це не означає, що ви будете виконувати всі її забаганки. Просто будьте уважні до неї й більш розважливі. Наприклад, якщо малюк не хоче лягати в ліжко у встановлений час, домовтеся про варіант, який влаштує вас обох.

Порада № 8. Створіть удома доброзичливу атмосферу

Діти вчаться, коли спостерігають або роблять щось своїми руками. Коли дитина бачить, що її батьки постійно сперечаються між собою, вона вчиться чинити так само. Суперечки між батьками створюють стресову обстановку в будинку, що сильно впливає на настрій і поведінку дитини. Як стверджують психологи, це може викликати соціальну відстороненість і навіть агресію.

Порада № 9. Подивіться на світ очима дитини

Щоб краще зрозуміти поведінку вашого неслухняного малюка, постарайтеся подивитися на ситуацію з його позиції. Уявіть себе на місці дитини й подумайте, чому вона так поводиться. Чим краще ви знаєте свого сина чи доньку – тим легше вам буде справлятися з поганим поводженням і впертістю.

Наприклад, якщо дитина відмовляється робити уроки, можливо, це відбувається тому, що завдання здається їй непосильним. Коли їй складно сконцентруватися або роботи занадто багато, ви можете розбити завдання на маленькі частини, які легко виконати в короткі терміни. Робіть невеликі перерви між завданнями. Так заняття уроками викликатимуть у дитини менше стресу.

Порада № 10. Заохочуйте позитивну поведінку дитини

Іноді ви не будете знати, як упоратися з агресивною поведінкою. Але, діючи необдумано, ви можете ще більше спровокувати негативну поведінку. Наприклад, якщо дитина постійно відповідає «Ні!» на все, що ви їй говорите, подумайте, чи не занадто часто ви самі вимовляєте це слово.

Щоб змінити негативні прояви характеру, психологи радять пограти з дитиною в гру «Так чи ні». За правилами гри, на всі питання дитина повинна відповідати тільки «так» або «ні». Ставте запитання на кшталт «Ти любиш морозиво?», «Ти любиш грати?», «Ти хотів би побачити живого динозавра?» Чим частіше малюк відповідає позитивно, тим сильніше він відчуває, що його чують і розуміють.

Найбільш поширені проблеми з неслухняними дітьми

У міру дорослішання малюка батьки зіштовхуються з багатьма труднощами. Деякі проблеми стають справжнім «каменем спотикання» й вимагають чимало сил і часу для вирішення. Пропонуємо список з декількох найбільш актуальних питань, які можна легко вирішити за наявності правильної стратегії.

Як привчити неслухняну дитину користуватися горщиком або туалетом

Щоб привчити трирічну дитину користуватися туалетом, батькам необхідно:

·         говорити про це з дитиною;

·         пояснювати, що необхідно робити;

·         не ставитися до цього занадто серйозно, особливо, якщо малюк відмовляється користуватися туалетом.

Пам'ятайте, що для того щоб навчити неслухняну дитини користуватися туалетом, буде потрібно більше часу, ніж зазвичай. Проявіть терпіння, хваліть малюка за успіхи.

Дитина та правильне харчування

Іноді діти бувають дуже примхливі, коли справа стосується їжі. Не можна весь час дозволяти малюку їсти тільки те, що йому подобається. Кращий спосіб привчити до правильного харчування – зробити прийом їжі веселим заняттям.

·         проявіть творчість в оформленні страв;

·         дозвольте малюкові брати участь у приготуванні страв, сервіровці столу;

·         переконайте спробувати хоча б шматочок, якщо дитина відмовляється їсти;

·         приготуйте маленькі порції різних страв і дозвольте вибрати те, що їй подобається.

Як же карати неслухняну дитину?

Дітям необхідні правила, дисципліна й чіткі рамки. Вона повинна знати й розуміти, що будь-який вчинок, як хороший, так і поганий, призводить до своїх наслідків. Переконайтеся в тому, що вона знає про наслідки у випадку, якщо порушить установлені правила.

Покарання має застосовуватися негайно, щоб малюк міг зрозуміти, за що його покарано. Як покарання, можна скоротити час на ігри й перегляд телевізійних програм або доручити виконувати дрібні домашні обов'язки. Проявіть творчість у тому, щоб придумати покарання, яке допоможе дисциплінувати дитину. Запам'ятайте: завдання батьків – не покарати, а дати дитині зрозуміти, що її поведінка є неприйнятною.